Коротко: «кризою 5 років» називають період приблизно між 4,5 і 6 роками, коли дитина дуже хоче бути самостійною і «дорослою», але ще не вміє керувати своїми емоціями. З’являються впертість, істерики, «все навпаки», фантазування. Зазвичай це триває від кількох тижнів до кількох місяців і минає легше, якщо батьки зберігають спокій, дають дитині більше самостійності і тримаються кількох чітких правил.
Чи існує криза 5 років
У віковій психології зазвичай описують кризи 1, 3 і 7 років. Окремої «кризи 5 років» у класичній періодизації немає, але багато батьків помічають, що саме в цьому віці дитина раптом стає некерованою. Цей період часто пояснюють як підготовку до кризи 7 років: дитина починає усвідомлювати себе, свої почуття і правила дорослих, а впоратися з усім цим поки не може.
Ознаки кризи 5 років
- впертість і «все навпаки» — навіть собі на шкоду;
- істерики, довгий плач або крик через дрібниці;
- грубість, перекривлювання дорослих;
- бажання командувати — дитина вказує всім у родині, що робити;
- «я сам!» навіть там, де поки не впорається;
- фантазії, які дитина видає за правду;
- замкнутість — не хоче розповідати, як минув день;
- нові страхи і невпевненість у собі;
- втрата інтересу до звичних ігор.
Чому так відбувається
- Емоції випереджають самоконтроль. Ділянки мозку, що відповідають за гальмування і планування, дозрівають довше, ніж ті, що відповідають за емоції. Дитина вже сильно відчуває, але ще не вміє зупинитися.
- Хочеться бути дорослим. «Я сам» — головна фраза цього віку. Коли дорослі не пускають, дитина протестує.
- Однолітки стають важливими, але дружба не завжди вдається, і це засмучує.
- Слів поки не вистачає, щоб пояснити свої почуття, тому замість слів — сльози і крик.
Скільки триває криза 5 років
По-різному: від кількох тижнів до кількох місяців, іноді близько року. В одних дітей вона майже непомітна, в інших — дуже яскрава. Буває, що в п’ять років усе проходить спокійно, а складний період настає ближче до шести-семи — тоді варто почитати про кризу 7 років.
Що робити, якщо дитина 5 років не слухається
- Давайте вибір замість наказу: «Синю чи зелену куртку вдягнеш?» замість «Вдягайся!».
- Попереджайте заздалегідь: «Через п’ять хвилин збираємо іграшки».
- Правил небагато, але вони сталі. Пояснюйте їх спокійно і заздалегідь, а не в розпал конфлікту.
- Під час істерики не вмовляйте і не сваріть. Будьте поруч, дайте дитині заспокоїтися, а поговоріть потім.
- Називайте почуття: «Ти злишся, бо хотів ще погратися». Так дитина вчиться говорити про емоції замість кричати.
- Помічайте хороше частіше, ніж погане.
- Дайте справжні доручення: полити квіти, допомогти в магазині, накрити на стіл.
- Просіть поради і допомоги — навіть у дрібницях. Це підтримує впевненість дитини.
- Більше руху: рухливі ігри, прогулянки, парк. Якщо енергії дуже багато — спортивна секція.
Більше конкретних прийомів — у статті «Що робити, якщо дитина неслухняна».
Чого краще не робити
- кричати і показувати власну лють — дитина копіює саме це;
- карати за емоції: злитися і плакати можна, а от бити чи ламати — ні;
- змушувати силою там, де можна домовитися;
- забороняти пробувати самому — краще підстрахувати;
- бурхливо реагувати на кривляння — без глядача воно минає швидше.
Коли варто звернутися до фахівця
Більшість проявів кризи минає сама. Порадитися з педіатром або дитячим психологом варто, якщо:
- дитина в гніві травмує себе чи інших;
- вона втратила навички, які вже мала, — наприклад, мовлення чи охайність;
- страхи, порушення сну чи пригнічений настрій тримаються місяцями;
- дитина нічим не цікавиться;
- поведінка заважає ходити в садочок і гратися з іншими дітьми.
Криза — це етап, а не проблема характеру. У цей час особливо добре видно, що дитині цікаво, тож це вдалий момент підібрати гурток. З п’яти років у SMARTUM можна почати ментальну арифметику або підготовку до школи: заняття в невеликих групах в ігровій формі вчать дитину зосереджуватися і доводити справу до кінця.
